У День вишиванки Козацьке помістя Василя Нечепи у Носівці на Чернігівщині стало місцем особливої, щемливої і дуже світлої події — тут урочисто відкрили погруддя Тараса Шевченка (скульптор Юрій Ведмідь).
Наче сама доля поєднала цього дня українську пісню, вишиванку, козацький дух і слово Кобзаря. До гостинного помістя з’їхалися люди з Чернігова, Ніжина, Носівки та Славутича. Серед гостей — творчі колективи Славутича «Забава» та «Співоча душа». Делегацію славутичан очолювала депутат міської ради
Людмила Любива, яка вручила Василю Нечепі подяку від міського голови Славутича та пам’ятні подарунки.
Особливо символічно, що саме у травні минає 165 років від дня перепоховання Тараса Шевченка в Україні. Останній шлях Кобзаря пролягав неподалік цього козацького дворища, і сьогодні тут знову звучали думи, пісні та живе українське слово — як голос нашої пам’яті, як місток між поколіннями.
Жовто-блакитну стрічку під час відкриття погруддя доручили перерізати сину Василя Нечепи — Роману та онуці Дарині. І в цю мить особливо відчувалося: українська традиція жива, бо її бережуть і передають дітям та онукам.
Біля погруддя Шевченка лунали щирі українські пісні, майоріли вишиті рушники, а сама атмосфера була наповнена любов’ю до рідної землі, теплотою людських сердець і глибокою шаною до національної пам’яті.
Сьогодні помістя Василя Нечепи — це справжній дендропарк, де ростуть сотні цінних порід дерев і кущів, квітують різнобарвні квіти. Серед них — верба Тараса та Шевченківський дуб. Лише до 200-річчя Кобзаря Василь Григорович висадив 200 саджанців — як живий символ любові до України і її духовних коренів.
Затишок садиби, щире прийняття гостей, цікава екскурсія, знайомство з козацькою спадщиною, козацька каша та смачні вареники у сметані створили особливий простір єдності, доброти й української душі.
Щиро дякуємо Народному артисту України, громадському діячу
Василь Нечепа за його невтомну працю, за музичний дарунок, який торкається сердець, за живе слово, думи та пісні, що звучать як голос наших предків і допомагають нам залишатися українцями.
Такі зустрічі не просто об’єднують громаду — вони зігрівають душу, утверджують українську ідентичність та передають духовну спадщину наступним поколінням.
( Фото та відео Олександри Єрьоміної)
