Ще один літературний суд від Кіноконцертного - Тарас Шевченко, хто він: небезпечний мрійник, чи пророк нації???
Це захоплива тема для дискусії, адже постать Тараса Шевченка настільки масштабна, що в ній легко уживаються обидві ці ролі.
Коли сторона обвинувачення стверджує: «Небезпечний мрійник» - цей погляд ґрунтується на тому, що заклики Шевченка були радикальними та деструктивними для тогочасного державного ладу.
З точки зору тогочасного закону, він був державним злочинцем, чиї ідеї могли призвести до кровопролиття.
Мрія про «сім’ю вольну, нову» без панів і царів у XIX столітті виглядала як небезпечна ілюзія, що відривала людей від реальної політичної праці на користь романтичного бунту.
Його особиста безкомпромісність призвела до десятиліть заслання, що багато хто вважав марною тратою таланту заради «мрій», які не здійснилися за його життя.
Сторона захисту запевняє - «Пророк нації»
Цей погляд розглядає Шевченка як архітектора української ідентичності.
Шевченко не просто «мріяв», він сконструював образ України як окремого суб’єкта. Він дав бездержавному народу спільну мову, історію та мету.
Як пророк, він артикулював цінності (свобода, гідність, соборність), які стали фундаментом сучасної української держави через 150 років після його смерті.
Його «Слово» виявилося сильнішим за армії. Він трансформував селянську масу в націю, давши їй усвідомлення власної гідності («...а на оновленій землі врага не буде, супостата»).
Вердикт:
Шевченко був «небезпечним» саме тому, що його «мрії» мали пророчу силу. Для імперії він був руйнівником, для народу — творцем.
Його «пророцтво» полягало в тому, що він побачив Україну вільною тоді, коли це здавалося неможливим.
А ще неймовірно творчі "свідки" з обох сторін, які довершили судове засідання своїми емоційними, вражаючими виступами.
У залі суду було очікувано тихо і неабияк захоплююче!
